1
Павел, апостол Ісуса Христа волею Божою, до сьвятих у Єфесї і до вірних у Христї Ісусї:
Благодать вам і мир од Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа.
Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що благословив нас усяким благословеннєм духовним на небесах у Христї,
яко ж вибрав нас у Йому перед оснуваннєм сьвіта, щоб бути нам сьвятим і непорочним перед Ним у любови,
наперед призначивши нас на всиновленнє собі через Ісуса Христа, по благоволенню хотїння свого,
на похвалу славної благодати своєї, котрою обдарував нас в своїм Улюбленім,
в котрому маємо збавленнє кровю Його й оставленнє гріхів по багацтву благодати Його,
котру намножив нам у всякій премудрості і розумі,
обявивши нам тайну волі своєї по благоволенню своєму, котру перше постановив у собі,
щоб у порядкуванню сповнення времен зібрати все в Христї, те, що на небесах, і те, що на землї,
у тому, в котрому й ми наслїдниками зробили ся, бувши наперед призначені по задуму Того, хто чинить усе по раді волї своєї,
щоб ми, котрі перше вповали на Христа, були на хваленнє слави Його;
і в котрому й ви (впевнились), почувши слово правди, благовістє спасення вашого, і в котрого увірувавши, ви запечатані Духом обітування сьвятим,
котрий єсть задаток наслїддя нашого на викуп придбаного, в похвалу слави Його.
Того й я, чувши про вашу віру в Господа Ісуса і любов до всїх сьвятих,
не перестаю дякувати за вас, роблячи спомин про вас у молитвах моїх,
щоб Бог Господа нашого Ісуса Христа, Отець слави, дав вам духа премудрости й відкриття на познаннє Його,
просьвічені очі серця вашого, щоб зрозуміли ви, що за впованнє поклику Його, і що за багацтво славного наслїддя Його в сьвятих,
і що за безмірне величчє сили Його в нас, котрі вируємо, по дїйству превеликої потуги Його,
котру вдіяв у Христї, воскресивши Його з мертвих і посадивши по правиці в себе на небесах,
вище всякого начальства, і власти, і сили, і панування, і всякого імени, названого не тільки в сьому віку, та й у будучому,
і все покорив під ноги Його, й дав Його яко голову над усім у церкві,
котра єсть тіло Його, повня Того, хто сповняв все у всьому.
2
І вас (оживив), що були мертві провинами й гріхами вашими,
в котрих колись ходили по віку сьвіта сього, робом князя власти воздушної, духа, що тепер орудує в синах перекору,
між котрими й ми всі жили колись у хотінню тіла нашого, чинивши волю тїла й думок, і були по природї дітьми гнїва, як і инші.
Бог же, багатий на милость, по превеликій любові своїй, котрою полюбив нас,
і нас, мертвих провинами, оживив укупі з Христом (благодаттю ви спасені),
і воскресив з Ним, і дав нам сидіти вкупі на небесних (місцях) у Христї Ісусї,
щоб показав у віках грядущих безмірне багацтво благодати своєї благостю до нас через Ісуса Христа.
Благодатю бо ви спасені через віру; і се не од вас: се Божий дар;
не від дїл, щоб нїхто не хвалив ся.
Його бо ми твориво, сотворені в Христї Ісусї на добрі дїла, котрі наперед призначив Бог, щоб ми в них ходили.
Тим же споминайте, що ви (були) колись погане в тїлї, звані необрізаннєм від рекомого обрізання у плотї, рукотвореного;
що були ви того часу без Христа, відчужені від громади Ізраїлевої і чужі завітові обітування, не маючи надії і безбожні в сьвітї.
Тепер же в Христї Ісусї ви, що були колись далеко, стали близькі кровю Христовою.
Він бо мир наш, що зробив з обох одно, і розвалив середню перегородню стіну;
вражду тілом своїм, закон заповідей наукою обернув у ніщо, щоб з двох зробити собою одного нового чоловіка, роблячи мир,
і примирити з Богом обох ув одному тїлї хрестом, убивши ворогуваннє на ньому;
і прийшовши благовістив мир вам, далеким і близьким,
тим що через Його маємо приступ обоє в одному Дусї до Отця.
Тим-же оце вже ви більш не чужі і захожі, а товариші сьвятим і домашні Божі;
збудовані на підвалиш апостолів і пророків, а угловий (камінь) сам Ісус Христос;
на котрому вся будівля, докупи споєна, росте в церкву сьвяту в Господї.
На Ньому й ви вбудовуєтесь на оселю Божу Духом.
3
Того ради й я, Павел, - вязник Ісус-Христів за вас поган.
Коли ви чували про служеннє благодати Божої, даної менї між вами,
що одкриттєм обявилась менї тайна (яко ж перше я написав коротко,
з того можете, читаючи, зрозуміти розум мій у тайнї Христовій),
котра в инших родах не обявилась синам чоловічим, яко ж тепер одкрилась сьвятим Його апостолам і пророкам Духом,
що погане також наслїдники, однотїлесники і спільники обітування Його в Христї через благовісте,
котрому став я служителем по дару благодати Божої, даної менї по дїйству сили Його.
Менї, меньшому всїх сьвятих, дана ся благодать, благовістити між поганами про недослїджене багацтво Христове,
і з'ясувати всїм, що се за спільність тайни, закритої од віків у Бозї, що створив усе Ісусом Христом,
щоб обявилась тепер князївствам і силам на небесах через церкву усяка премудрість Божа,
по вічньому постановленню, котре зробив у Христї Ісусї, Господї нашому,
в котрому маємо сьміливість і приступ у надїї через віру Його.
Тимже благаю вас не смутитись горем моїм про вас, котре єсть слава ваша.
Того ж то приклоняю колїна мої перед Отцем Господа нашого Ісуса Христа,
від котрого всяке отцївство на небесах і на землі зветь ся,
щоб дав вам по багацтву слави своєї утвердитись силою через Духа Його у нутряному чоловіку,
щоб Христос вселив ся вірою в серця ваші, щоб ви, закоренившись і оснувавшись у любови,
могли зрозуміти з усїма сьвятими, що таке ширина, й довжина, й глибина, й висота,
і зрозуміти любов Христову, що перевисшує (всякий) розум, щоб сповнились усякою повнею Божою.
Тому ж, хто може зробити геть більш над усе, чого просимо або думаємо, по силї, що дїйствує в вас.
Тому слава в церкві в Христї Ісусї по всї роди на віки вічні. Амінь.
4
Благаю ж оце вас я, вязник у Господї, ходити достойно поклику, яким вас покликано,
з усякою смирнотою й тихостю, з довготерпіливостю, терплячи один одного в любови,
стараючись держати единеннє духа в мирному союзї.
Одно тїло й один дух, яко ж і покликані в одній надїї вашого покликання;
один Господь, одна віра, одно хрещеннє,
один Бог і Отець усїх, що над усїма й через усїх і в усїх вас.
Кожному ж з нас дана благодать по мірі даровання Христового.
Тимже глаголе: Зійшовши на висоту, полонив єси полонь, і дав дари людям.
те [слово] зійшов, що ж воно [значить], коли не те, що перш зійшов у найнищі сторони землї?
Хто зійшов додолу, се Той, що й зійшов вище всїх небес, щоб сповнити все.)
І Він настановив инших апостолами, а инших пророками, а инших благовістниками, а инших пастирями та учителями,
на звершенне сьвятих, на дїло служення, на збудуваннє тїла Христового,
доки дійдемо всї до з'єдинення віри і познання Сина Божого, до чоловіка звершеного, до міри зросту сповнення Христового,
щоб більш не бути малолїтками, хвилюючись і кидаючись від усякого вітру науки, в оманї людській, у лукавстві до підступного заблуду,
а ходячи поправдї в любови помножаймо все в Того, котрий єсть голова, Христос,
котрого все тїло зложене і звязано всякою увяззю спромоги по дїйству, (яке є) в мірі кожної части, робить зрост тїла на збудуванне самого себе в любові.
Се ж оце глаголю і сьвідкую в Господї, щоб вам більш не ходити, яко ж і инші погане ходять у суєтї ума свого,
оморочені мислями, відчужені від життя Божого через невіжество, що єсть в них, через окаменїннє сердець їх.
Вони, зробившись безчувственними, оддали себе розпусту, щоб робити всяку нечистоту в зажерливости.
Ви ж не так познали Христа:
коли ж бо чули Його і в Йому навчились, що истина в Ісусї,
щоб відложити вам по першому життю давнього чоловіка, що тлїє в похотях лукавих,
а обновлятись духом ума вашого,
та й одягнутись у нового чоловіка, створеного по Богу в праведности і сьвятости правди.
Тим-же, відкинувши лож, говоріть правду кожен до ближнього свого; бо ми один одному члени.
Гнівайтесь та й не грішіть: нехай сонце не зайде у гнїві вашому.
Анї давайте місця дияволу.
Хто крав, більш не крадь, а лучче працюй, роблячи руками своїми добре, щоб мав що подати тому, хто в нуждї.
Всяке гниле слово нехай не виходить з уст ваших, а тільки таке, що годить ся на збудуваннє віри, щоб подало благодать тим, хто чує.
І не засмучуйте Духа сьвятого Божого, котрим ви запечатані в день викупу.
Усяка гіркість, і гнїв, і ярость, і крик, і лайка нехай зникне од вас із усїм лихим.
Бувайте ж один до одного добрі, милосерні, прощаючи один одному, яко ж і Бог у Христї простив вам.
5
Оце ж будьте послїдувателями Божими, як любі дїти,
і ходіть у любові, яко ж і Христос улюбив нас і оддав себе за нас на жертву і на посьвят Богу, у солодкі пахощі.
Блуд же і всяка нечистота або зажерливість нехай і не згадуеть ся між вами, як подобає сьвятим,
нї безсором і дурні слова, або жарти і неподобне; а лучче дякуваннє.
Се бо знайте, що нї один блудник, або нечистий, або зажерливий, котрий єсть ідолослужитель, не має наслїддя в царстві Христа і Бога.
Нехай нїхто не зводить вас марними словами, бо за се приходить гнїв Божий на синів непокірних.
Не бувайте ж спільниками їх.
Ви бо були колись тьмою, тепер же (ви) сьвітло в Господї; ходїть же яко дїта сьвітла:
(бо овощ духа - у всякій добрості і праведностї і правдї,)
доповняючись, що єсть угодне Богові.
І не приставайте до неплідних дїл тьми, а лучче ж винуйте їх.
Що бо дїєть ся потай у них, соромно й казати.
Усе ж обвинувачене від сьвітла виявляеть ся; все бо виявлене єсть сьвітло.
Того ж то глаголе: Устань, сонний, і воскресни з мертвих, то й осьвітить тебе Христос.
Гледїть же, як би вам огляди о ходити, не яко немудрі, а яко мудрі,
викуплюючи час, бо дні лихі. '
Тим-то не бувайте нерозумними, а розумійте, що єсть Божа воля.
І не впивайтесь вином, бо в йому розпуст, а сповняйте себе Духом,
бесідуючи між собою псальмами, та гимнами, та піснями духовними, сьпіваючи та виграючи в серцях ваших Господеві,
дякуючи всякого часу за все в імя Господа нашого Ісуса Христа Богові і Отцеві,
корючись один одному в страху Божім.
Жінки, коріть ся своїм чоловікам, як Господеві,
тим що чоловік голова жінки, як і Христос голова церкви, і Він спаситель тіла.
А як церква корить ся Христу, так і жінки своїм чоловікам у всьому.
Чоловіки, любіть своїх жінок, як і Христос полюбив церкву, і себе видав за неї,
щоб осьвятити її, очистивши купіллю води у слові,
щоб поставити її перед собою славною церквою, що не мав скази або пороку або чого такого, а щоб була сьвята і непорочна.
Так мусять чоловіки любити своїх жінок, як свої тіла; хто бо любить свою жінку, себе самого любить.
Нїхто бо ще. ніколи тіла свого не зненавидів, а годує, і грів його, яко ж і Господь церкву;
тим що ми члени тіла Його, від тіла Його і від костей Його.
Того-то покине чоловік батька свого й матір, і пригорнеть ся до жінки своєї, і будуть у двох одно тіло.
Тайна се велика, я ж глаголю що до Христа і до церкви.
Тим то і ви по одному кожен свою жінку так нехай любить, як і себе, а жінка нехай боїть ся свого чоловіка.
6
Дїти, слухайте, своїх родителїв у Господі, се бо по правді.
Поважай батька твого і матїр: се перва заповідь із обітуваннем:
щоб добре тобі було і був ти довголїтен на землї.
І ви, батьки, не роздразнюйте дітей своїх, а зрощуйте їх у науці і на-поминанню Господньому.
Слуги, слухайте панів по тілу з страхом і трепетом, у простоті серця вашого, яко ж і Христа,
не перед очима тільки служачи, яко чоловікоугодники, а яко слуги Христові, чинячи волю Божу од душі,
з охотою служачи, як Господу, а не як людям,
знаючи, що кожен, хто зробить що добре, прийме те від Господа, чи то невільник, чи вільний.
І ви, пани, робіть те ж саме їм, попускаючи їм грізьбу, знаючи, що й вам самим і їм єсть Пан на небесах, і вважання на лице нема в Него.
На останок, браттє моє, кріпіть ся в Господї і в потузї сили Його.
Одягнїть ся у всю зброю Божу, щоб змогли ви стояти проти хитрощів дияволських.
Бо наша боротьба не з тілом і кровю, а з князівствами, і з властями і з миродержителями тьми віка сього, з піднебесними духами злоби.
Того-то прийміть усю зброю Божу, щоб змогли встояти в день лютий і, все зробивши, стояти.
Стійте ж оце, підперезавши поясницї ваші правдою і одягнувшись у броню праведности,
і обувши ноги в готовість благовіствування миру,
над усе ж узявши щит віри, котрим вдолїєте всі розпалені стріли лукавого вгасити;
і шолом спасення візьміть і меч. духовний, котрий єсть слово Боже.
Всякою молитвою і благаннєм молячись всякого часу духом і в сьому пильнуйте в усякому терпінню і благанню за всїх сьвятих,
і за мене, щоб мені дано слово на відкривавше уст моїх, щоб сьміливо обявляти тайну благовістя;
Його ж я й посел у кайданах, щоб у ньому був сьміливий, яко же подобав мені глаголати.
А щоб і ви знали про мене, що я роблю, усе скаже вам Тихик, любий брат і вірний слуга в Господі,
котрого я й послав до вас, щоб ви знали про наші справи, і щоб він утішив серця ваші.
Мир браттю і любов з вірою від Бога Отця і Господа Ісуса Христа.
Благодать з усіма, хто любить. Господа нашого Ісуса Христа в незотлїнню. Амінь.